Я сделаю вас понимать!
Я не хочу
Слова: Тартак
Музика: Тартак
Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
"Мова калинова"... "Пісня солов’їна"...
Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками – маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю –
У такого народу і героїв немає!
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
Подивіться на нього – він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він – один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду –
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати –
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу ж поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: "Слава!"...
Він житиме довго, він житиме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє –
Де вони є? Де вони є?!
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без "правобережних", без "лівобережних",
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше, – значить і наше!...
Але поки, на жаль, все зовсім інакше...
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
Слова: Тартак
Музика: Тартак
Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
"Мова калинова"... "Пісня солов’їна"...
Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками – маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю –
У такого народу і героїв немає!
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
Подивіться на нього – він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він – один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду –
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати –
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу ж поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: "Слава!"...
Він житиме довго, він житиме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє –
Де вони є? Де вони є?!
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без "правобережних", без "лівобережних",
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше, – значить і наше!...
Але поки, на жаль, все зовсім інакше...
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...
-
-
11.12.2004 в 19:54Анна Вичерт получила это письмо, она проигнорировала его и неделю
спустя от нее ушла ее любовь.
--------------------------------------------------------------------------------
Поцелуи:
Поцелуй в руку - я тебя обожаю
Поцелуй в щеку - я хочу быть твоим другом
Поцелуй в шею - я хочу тебя
Поцелуй в губы - я тебя люблю
Поцелуй в ухо - я только играю
Смотрю в твои глаза - поцелуй меня
Играю с твоими волосами - не могу жить без тебя
--------------------------------------------------------------------------------
Никогда не спрашивайте разрешения на поцелуй, а просто целуйте,
когдацелуете, закрывайте глаза.
--------------------------------------------------------------------------------
Почему мальчики любят девочек?
1) Они всегда хорошо пахнут, даже если это только их шампунь
2) Они всегда находят место для своей головы у них на плече
3) Как трогательно они выглядят, когда спят!
4) Они всегда теплые
5) Они всегда выглядят хорошо, чтобы они не надели!
6) Они вседа их целуют, если они сделали что-то хорошее
7) Они целуют их, если они говорят "Я люблю тебя!"
8) Они падают в их руки, когда плачут или кричат
9) Они говорят "Я скучаю по тебе!"
--------------------------------------------------------------------------------
Эта пересылка началась в 1887 году.
В течение часа вы должны послать его 25 людям. Это просто, нужно всего лишь заглянуть в какой-нибудь
чат и найти адреса. Потом произойдет такая вещь: вы скажете имя
человека, который вам нравится или которго вы любите, и он скажет "Я
люблю тебя" или пригласит на свидание. Если вы проигнорируйте это
письмо, вас покинет удача в отношениях на 7 лет!
Не забудьте, это письмо нужно послать 25 людям в течение одного часа!
Удачи!!!
-
-
11.12.2004 в 22:06Ну что ж, проживём.. сколько там, 7 лет?
-
-
11.12.2004 в 22:38-
-
11.12.2004 в 22:42